Пам'ятаємо...

Ось і прийшли погідні ранки перших днів березня. Принесли на своїх крилах лебеді ніжний подих весняного вітру та аромат пробудженої від зимового сну землі… Та поряд з цим защемів у душі смуток, бо разом з лагідними весняними променями надійшли роковини з того дня, як так болісно неочікувано відійшла в засвіти наша дорога колега – Присяжненко Валентина Миколаївна. 14 березня минає рік, як згасла життєва зірка нещодавного заступника директора з навчально-виховної роботи Шполянського ліцею № 2, учителя молодших класів, енергійної жінки-матері, бабусі, оптимістки і просто хорошої людини.

Народилася Валентина Миколаївна на мальовничій Маньківщині в селі Іваньки. Після закінчення Уманського педагогічного інституту приїхала вчителювати в село Скотареве. Проте доля розпорядилася так, що невдовзі, зустрівши своє кохання, вона переїздить до міста Шполи, де з 1981 року працює вчителем початкових класів у Шполянській восьмирічній школі № 2 аж до виходу на заслужений відпочинок у 2021 році.

Сотні маленьких вихованців нашого закладу освіти з легкої руки Валентини Миколаївни, дбайливої вчительки та другої мами для школярів-початківців, торували дорогу у своє прекрасне майбутнє. Лише теплі спогади та слова вдячності й безмежної шани промовляють вони сьогодні, вже дорослі, привівши тепер своїх дітей до нашого ліцею.

Енергійна, впевнена в собі, знаюча, умілий організатор, Присяжненко В.М. змогла згуртувати навколо себе і колектив учителів-початківців. Щедро ділилася досвідом, допомагала молодим педагогам, давала мудрі життєві поради, вміла підтримати в скрутну хвилину, хоча й сама долала неабиякі життєві труднощі. Рано овдовівши, Валентина Миколаївна вела чимале господарство, у складні для країни часи ставила на ноги двох дітей, які виросли достойними людьми і тепер мають свої родини. Було нелегко, але ніколи не здавалась, не скаржилась. Як підсумок всього життєвого шляху – визнання і дома, і на роботі. У 2007 році отримала почесне звання «Відмінник освіти України», а з 1999 року Валентина Миколаївна обіймала ще й посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Віддавши значну частину життя, здоров'я й енергії школі, дітям, вона так мріяла ще пожити задля своєї родини, насолодитися спілкуванням з онуками, подорожувати та й просто відпочити, сповільнити той шалений темп життя, який задає робота педагога… Ще так багато було планів і задумів. У свої 62 роки мала ще вогник у серці та бажання до активного життя. Але…підступна хвороба раптово вирвала її з круговерті родинних турбот. Це стало болісним ударом для дітей, внуків, зовсім неочікувано для нещодавніх колег.

Валентина Миколаївна Присяжненко відійшла за межу, залишивши після себе багато хорошого, теплі спогади та невимовний сум.

Світла, добра згадка про дорогу колегу, прекрасного фахівця, турботливу маму та бабусю залишиться в серцях тих, хто жив і працював поруч з нею, а також у пам'яті її вихованців, які гідно пронесуть через все своє життя цінності закладені вчителем і мудрим наставником.

Спочивай з Миром, дорога колего!

Просимо всіх, хто знав Присяжненко В.М., принагідно згадати в цей день добрим словом та щирою молитвою.