Пам'яті вчителя і друга
16 лютого минає сумна дата для колективу Шполянського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 - ліцей» - роковина з дня смерті молодого, але досвідченого педагога, хорошого колеги, щирої та простої у спілкуванні людини, улюбленця учнів - Плосконоса Руслана Борисовича.
Важко усвідомити і до сьогодні, що між нами немає такої доброї, із непідробним почуттям гумору людини, яка підставить у разі потреби своє плече та подасть руку допомоги будь-кому, хто цього потребує.
Народився Руслан Борисович 14 липня 1972 року. Закінчив Шполянську середню школу № 3, а освіту за фахом здобув у Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті і в 1993 році розпочав свою трудову діяльність у нашому закладі освіти, мав вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «старший учитель».
У повсякденній роботі Руслан Борисович зарекомендував себе як досвідчений педагог, який вмів вибудувати стосунки з підлітками і зацікавити дітей до участі в заняттях спортивних секцій волейболу, організовував у школі різноманітні спортивні змагання. Команди школи - юнаків та дівчат з футболу, міні-футболу, волейболу, баскетболу, легкої атлетики були переможцями та призерами районних турнірів, брали участь у зональних змаганнях першості Черкаської області серед школярів.
Руслан Борисович брав активну участь у роботі районного методичного об'єднання вчителів фізкультури, передавав досвід молодшим колегам. Він цілком заслужено користувався авторитетом серед колег, дітей та батьків. А ще скільки було планів на майбутнє... мріялось і очікувалось лише хороше... Та не судилось... Підступна хвороба здолала нашого колегу, хоча він мужньо боровся за життя і не впадав у відчай.
Важко змиритися з тим, що вже немає в нашому колективі такого надійного колеги, друга, а родина осиротіла без господаря - батька та чоловіка. Невигойною буде рана татуся й матусі, які квітчають могилу квітами-слізьми та мріють бодай разок заглянути в ясні очі сина. Не переболить і втрата єдиного брата для сестри.
Ми сумуємо і схиляємо голову перед твоєю могилою, Руслане Борисовичу. Пам'ять про тебе буде вічно жити в наших серцях.
Просимо всіх, хто знав і пам'ятає нашого шанованого колегу, згадати Руслана Борисовича добрим словом і щирою молитвою, запалити свічку пам'яті за упокій його доброї, чистої і незрадливої душі.
Світла пам'ять, дорогий Вчителю!